32. Про невиразне і величне

Дао вічне і безіменне.
Хоча воно нікчемне, але ніхто у світі не може його підпорядкувати собі.
Якщо знать і государі можуть його дотримуватися, то всі істоти самі стають спокійними.
Тоді небо і земля зіллються в гармонії, настануть щастя і благополуччя, а народ без наказу заспокоїться.
При встановленні порядку з’явилися імена. Оскільки виникли імена, потрібно знати межу [їхнього вживання]. Знання межі дає змогу позбутися небезпеки. Коли Дао перебуває у світі, [все суще вливається в нього] подібно до того, як гірські струмки течуть до річок і морів.