Те, що спокійно, легко зберегти.
Те, що ще не виявило ознак, легко спрямувати.
Те, що слабке, легко розділити.
Те, що дрібне, легко розсіяти.
Дію треба починати з того, чого ще немає.
Наведення порядку треба почати тоді, коли ще немає смути.
Бо велике дерево виростає з маленького, дев’ятиповерхова вежа починає будуватися з жменьки землі, подорож у тисячу лі починається з одного кроку.
Хто діє – зазнає невдачі.
Хто чимось володіє – втратить.
Ось чому досконаломудрий бездіяльний, і він не зазнає невдачі.
Він нічого не має, і тому нічого не втрачає.
Ті, хто, роблячи справи, поспішають досягти успіху, зазнають невдачі.
Хто обережно закінчує свою справу, подібно до того, як він її розпочав, у того завжди буде благополуччя.
Тому досконаломудрий не має пристрасті, не цінує важкодобувні предмети, вчиться в тих, хто не має знань, і йде тим шляхом, яким пройшли інші.
Він слідує природності речей і не наважується [самовільно] діяти.