1. Про Дао

Дао, яке можна виразити словами, не є постійним Дао. Ім’я, яке можна назвати, не є постійним ім’ям. Безіменне є початком неба і землі, те що має ім’я – мати всіх речей.

Тому той, хто вільний від пристрастей, бачить чудову таємницю [Дао], а той, хто має пристрасті, бачить його тільки в кінцевій формі.

Обидва вони (безіменне і те, що має ім’я) одного і того ж походження, але з різними назвами.
Разом вони називаються найглибшими.
[Перехід] від одного найглибшого до іншого – двері до всього чудового.